hram
icona
banner-afon-2

Объявления

БРАТИЯ И СЕСТРЫ
В Храме свт. Михаила
принимаются записки
О здравии и упокоении
для поминовения на
Святых Местах
ГРЕЦИИ, АФОНА и Израиля

+

БРАТИЯ И СЕСТРЫ

Сестры милосердия на честь преподобномученницы Елизаветы и инокини Варвары окормляют православную общину на честь великомученницы Анастасии в Черниговской исправительной женской колонии. Просим принять участие в помощи нуждающимся! Нужны средства гигиены и продукты питания!

Контактный тел. : 096-994-50-03  сес.Татьяна.

Наши реквизиты: № 26001052623824, МФО 320649,код 38970217

Подписка

НА НОВОСТИ:
В БИБЛИОТЕКУ:

Рекомендуем

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Монастыри и храмы Киева

Введенский монастырь

Баннер
<p><a href="/http://www.vvedenskiy.com.ua" target="_blank"><img src="/http://vvedenskiy.com.ua/images/banners/vvedenskiy_baner_1.jpg" border="0" alt="Введенский монастырь" width="170" height="60" /></a></p>

Сейчас на сайте

Сейчас 239 гостей онлайн
Главная Новости благочиния Неділя 28-ма після П'ятидесятниці та день пам'яті свт. великомучениці Варвари
Неділя 28-ма після П'ятидесятниці та день пам'яті свт. великомучениці Варвари

17 грудня 2017 року в неділю 28-му після П'ятидесятниці та день пам'яті свт. великомучениці Варвари в храмі свтт. Михаїла Божественну літургію очолив прот. Владислав Татарчук. Після прочитання Євангелія о. Владислав звернувся до парафіян із словом проповіді. "Євангельське читання розповідає нам, що коли Ісус Христос входив до одного села, перестріли його десять мужів хворих на проказу, які стали здалеку та в один голос кричали: "Ісусе, наставнику, змилуйся над нами!" Христос на це відповів їм: "Підіть і покажіться священикам". Та коли вони ішли, то очистилися. Один з них як побачив, що очистився, повернувся і почав гучним голосом славити Бога, а він був самарянином. Тоді Господь сказав: "Чи не десять очистились? А дев’ять же де? Чому вони не віддали хвалу Господу, крім цього чужинця?" І сказав Господь йому, щоб він підвівся, бо віра його спасла його. Дорогі брати і сестри, слід зазначити, самаряни того часу сповідували іншу віру, і тим не менше цей самарянин славив нашого Господа Ісуса Христа та отримав зцілення від прокази, та зауважимо, що перший із десяти віддав Хвалу нашому Господу. Чим пояснити такий невдячний i низький вчинок тих зцiлених? Адже не могли вони так швидко забути благодiяння, котре щойно одержали, та свого Благодiйника, вiд Якого вони ще не встигли далеко вiдiйти. Та невже нi серце, нi совiсть не пiдказали їм необхiднiсть виконання цього природного обов'язку вдячностi, якому пiдкоряються навiть безсловеснi тварини? Здається, краще було б їм залишитися хворими: нещастя дiяло на них, очевидно, благотворнiше, нiж щастя, яке сп'янило їх до забуття прямого обов'язку совiстi. Та облишимо невдячних дев'ятьох зцiлених прокажених i запитаємо себе: чи не схожi ми на них? I коли ми будемо щирими й безпристрасними до себе, то муситимемо зiзнатися, що ми часто поводимося не краще вiд них. Хiба ми не оточенi з усiх бокiв незлiченними милостями та благодiяннями Божими? Подивiться навколо себе, звернiться до свого минулого, подумайте про майбутнє - хiба не все вiд початку до кiнця, вiд великого до малого даровано Богом для нашого блага i ще бiльше обiцяно у блаженнiй вiчностi? На жаль, ми починаємо цiнувати всi блага тiльки тодi, коли втрачаємо їх.  Не говоримо вже про ще бiльшу благодiйнiсть, явлену нам через нашого Спасителя Iсуса Христа, який визволив нас вiд грiхiв i смертi. Чи вистачить усього нашого життя, щоб достойно дякувати Боговi за всi Його незлiченнi милостi? Немає жодної митi в нашому життi, коли ми не вiдчували б себе в повнiй залежностi вiд Бога, "ми Ним живемо, i рухаємось, i iснуємо'' (Дiян. 17, 28), - говорить апостол Павло. Буває, що людина тяжко захворiла. Нi лiкарi, нi лiки їй не допомагають. У таких загрозливих для життя випадках почуття вiри в нас помiтно оживає. Хворий починає ревно молитися; кличе Бога на допомогу. Через деякий час вiн одужує. Але з одужанням його релiгiйний настрiй помiтно падає. Вiн уже починає дивитися на перебiг своєї хвороби iншими очима. Йому здається, що вiн одужав завдяки цiлком природним причинам, що тут немає нiчого особливого. Усе пояснюється тим, що випадково знайшовся добрий лiкар, який випадково прописав потрiбнi лiки тощо. Усе випадково й випадково. А думка про Бога, про Його милiсть вiдступає все далi й далi i нарештi зовсiм зникає. Так людина забуває, а, може, й не вважає за потрiбне подякувати Тому, Кому зобов'язана життям. Це тiльки один з тисяч прикладiв, якi у найрiзноманiтнiших варiантах виявляються в життi. Випадком пояснюють тодi, коли лихо вже минуло, а коли воно висiло над головою, подумки повторювали: "Господи, помилуй! Господи, помилуй i спаси!" Хiба це не тi самi прокаженi, що в розпачi кричали: 'Iсусе, Наставнику, помилуй нас!" - а потiм навiть не визнали за потрiбне висловити Йому подяку. Невдячнiсть навiть у наших суто людських стосунках вважається чимось низьким, ганебним i неприємним. Ми втрачаємо до невдячної людини будь-яку повагу. То чому ж ми не складаємо подяку Боговi за Його великi благодiяння, за все - за радiсне життя i за скорботу? Отож, браття й сестри, давайте пiдемо слiдом за вдячним самарянином, i в думках припадiмо до нiг Христових, складаючи Йому хвалу i подяку за всi Його милостi до нас, грiшних. До цього закликає нас i апостол Павло, говорячи: "За все дякуйте Боговi",- закликав священик завершаючи проповідь. Після прочитання заамвонної молитви було піднесено молитву до свт. Варвари всі разом заспівали "Величання"  великомучениці після чого за традицією було освячено коливо та окроплені свт. водою присутні. Насамкінець до присутніх звернувся настоятель храму прот. Роман Барановський розповівши про життя та мученицьку смерть святої. На завершення батюшка  відзначив що саме цього дня у 1995 році розпочались регулярні богослужіння у маленькому храмі в якому тепер звершують середню літургію, побажав усім Божого благословіння та привітав усіх із святою неділею.


 

Добавить комментарий


Защитный код Обновить