hram
icona
banner-afon-2

Объявления

БРАТИЯ И СЕСТРЫ
В Храме свт. Михаила
принимаются записки
О здравии и упокоении
для поминовения на
Святых Местах
ГРЕЦИИ, АФОНА и Израиля

+

БРАТИЯ И СЕСТРЫ

Сестры милосердия на честь преподобномученницы Елизаветы и инокини Варвары окормляют православную общину на честь великомученницы Анастасии в Черниговской исправительной женской колонии. Просим принять участие в помощи нуждающимся! Нужны средства гигиены и продукты питания!

Контактный тел. : 096-994-50-03  сес.Татьяна.

Наши реквизиты: № 26001052623824, МФО 320649,код 38970217

Подписка

НА НОВОСТИ:
В БИБЛИОТЕКУ:

Рекомендуем

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Монастыри и храмы Киева

Введенский монастырь

Баннер
<p><a href="/http://www.vvedenskiy.com.ua" target="_blank"><img src="/http://vvedenskiy.com.ua/images/banners/vvedenskiy_baner_1.jpg" border="0" alt="Введенский монастырь" width="170" height="60" /></a></p>

Сейчас на сайте

Сейчас 208 гостей онлайн
Главная Новости благочиния
Богослужіння в день свята Обрізання Господнього та пам'ять свтт. Василія Великого

14 січня 2018 року в головному лікарняному храмі Києва на честь свтт. Михаїла першого митрополита Київського святкову пізню Божественну літургію очолив прот. Владислав Татарчук в співслужінні кліриків. За богослужінням було піднесено сугубу молитву за мир в Україні. Після співу запричасного вірша та антифонного співу колядок чоловічим та сестринським хорами храму настоятель, прот. Роман Барановський звернувся до пастви з проповіддю. "Свята Церква святкує сьогодні радісне свято Обрізання Господнього – день, коли Спасителя світу назвали Ісусом. Ім'я це було дане Йому не з волі Пречистої Діви Марії чи Праведного Йосифа. Його назвали з волі Отця Небесного, Який об’явив це ім’я через Ангела. З того часу й по сьогоднішній день величаємо це Ім’я, і кожний вірний християнин із любов’ю та благоговінням вимовляє його, як мала дитина, так і дорослий і навіть сивочолий старець цим іменем дорожить, бо з нього починається життя і ним воно закінчується. Слово Ісус означає Спаситель. Він істинно Спаситель, бо своїм життям відкупив весь рід людський від вічних мук. Отже, воно є носієм могутньої сили, знаряддям проти ворогів і захистом дітей Божих. За свідченням святих угодників Божих, хто визнавав це ім’я побожно із глибокою вірою, одержував силу і перемогу у боротьбі. Також і ми, коли знаходимося в сильній боротьбі зі спокусами, прикликаймо це святе слово Ісус, бо воно означає Спаситель. Воно не просте, воно таємниче та повне перемоги. Тисячоліттями наші предки очікували, щоб промовити це слово й від нього духовно зарядити своє життя та багато поколінь не мали змоги жити в такий щасливий період. Ми щасливі й дякуємо Богу, що знаємо та маємо можливість відчути, як після Обрізання нашого Спасителя, наче блискавка просіяла на весь світ Божа благодать – всеосвячуююча сила, яка укріплює, втішає та ощасливлює кожного, хто в потребі з вірою промовляє Спасителеве ім’я. Прикладом того, як закликали це Ім’я, як вшановували та як величали, є один із святителів, день вшанування пам’яті, якого сьогодні відзначаємо - Святителя Василія Великого, Архієпископа Кесарії Кападдокійської. Його Христова Церква називає всесвітнім світилом. Великий угодник Божий і Богомудрий учитель народився близько 330 року, за царювання імператора Костянтина Великого. Батько його також звався Василієм, а мати Емілією.Перше зерно благочестя посіяла в його душу його благочестива бабка Мокрина. Дитячі роки майбутнього святителя проходили в хворобах, і тільки гаряча молитва рідних спасла його від смерті. Найбільше опікувалася Святим його бабуся. Саме коли йому було виповнилось 14 років, батько раптово помер і осиротілий юнак жив у заміському будинку неподалік від Неокесарії, біля ріки Ірису, в будинку своєї бабусі, який згодом перетворився на монастир. Святий Василій часто відвідував матір, яка жила в Кесарії з іншими своїми дітьми. Коли юнаку було вже 17 років бабця помирає і він повертається в Кесарію, щоб навчатися в тамтешніх школах різних наук, де й знаходить друга й подвижника Григорія, згодом єпископа м. Назіанзі. Вони обидва почали своє побожне життя, подаючи приклад ішним. В школі святий Василій досягнув великої мудрості, так, що по цілій Греції лунала слава про молодого вченого. Та найбільше грамоти набрався святитель із книг Святого Письма, над котрими протягом життя просиджував основну частину часу. Після закінчення школи Святий Василій посвячує себе чернечому життю і вирушає в подорож до Сирії, Месопотамії, Єгипту,Палестини, щоб придивитися на життя великих подвижників. Побачивши їхнє життя, він віддає себе пустинному і подвижницькому життю. Скоро приєднався до нього і його друг Григорій де вони разом наслідували рівноангельське життя. Слава про їхні подвиги швидко рознеслася по цілій околиці і багато людей приєднювалися до них, щоб спасти свої душі. Василій навчав їх чеснот, але прийшов час, коли Господь покликав святого Василія боронити Церкву Христову від лютих єресей, які тоді поширювалися. Коли помер єпископ Євсевій, тоді святого Василія обирають єпископом Кєсарії. Але й тоді, коли Святий очолив кафедру, його пустинне життя не змінилося, а тільки голос його науки залунав ширше: став він єретиків навертати до істинної віри. Будучи вже присмерті, він чудом навернув до Христа лікаря-єврея Йосипа. Коли лікар відвідав святого Василія та бачачи його стан, сказав, що смерть близько, але святитель відповів: »Ні, я ще завтра відслужу Божественну Літургію і тоді помру». Єврей сказав: »Якщо ти доживеш до завтра і відслужиш службу,то я охрещуся із усім моїм домом». Так сталося: святий Василій відправив службу і охрестив лікаря та його сім’ю та помер зі словами на устах : »Господи, в руки твої віддаю дух мій». Сталось це 379 року. Тяжка скорбота і втрата огорнула всіх, хто знав Святого Василія. Як пише Святий Григорій, плач заглушував спів псалмів. Під час життя Василій Великий, по надхненню Святого Духа, упорядкував Божественну Літургію. За його великі подвиги та Богоугодне життя Церква назвала його Великим. Нехай святе його життя стане нам взірцем і наукою для побожного життя."-сказав о. Роман. На завершення богослужіння за традицією було освячено коливо та окроплені святою водою присутні. Насамкінець батюшка подякував усім за молитву та побажав Божої допомоги впродовж життя.

 
Свято Різдва Христового в храмі свтт. Михаїла Київського
Святкові богослужіння в головному лікарняному храмі столиці на честь святителя Михаїла першого митрополита Київського розпочалися ще звечора 6 січня повечір'ям та святковою утренею, яку очолив настоятель прот. Роман Барановський в співслужінні численних кліриків храму. Близько опівночі розпочалось богослужіня (повечір'я, утреня та літургія) котре очолив прот. Владислав Татарчук та мелодій ним співом супроводжували його сестри милосердя. Вранці, о 9:00 год. настоятель очолив другу святкову Божественну Літургію яку супроводжував співом чоловічий хор парафії. Після співу запричастного вірша настоятель прочитав Різдвяне послання до вірних Предстоятеля Церкви- Блаженнішого митрополита Онуфрія. Під час літургії парафіяни причастилися Христових таїн, а насамкінець о. Роман привітав усіх із святом Різдва Христового та пояснив важливість цієї події у справі спасіння людського роду Богом. Після цього дітки присутні на службі Божій отримали подарунки з рук священика, а всі інші мали змогу відвідати святкову трапезу за якою настоятеля вітали з Різдвом клірики і монахині, сестри та хористи тішили присутніх колядками.
Усіх ще раз вітаємо з Різдвяними святами!

Христос Рождається! Славимо Його!


 

 
Сестры поздравили с Рождеством Христовым детей противотуберкулезного диспансера

Дорогие братья и сестры!
В пятницу 05.01.18. по благословению прот. Романа старшая сестра Сестричества м.Феврония встретилась с зам. главврача противотуберкулёзного диспансера в г. Боярке.
Обговорили вопрос о дальнейшем попечении больных деток из детского отделения этой больницы.
В субботу 6 января сестры посетили деток. Поздравили с Рождеством Христовым!
Отвезли им фрукты, сладости, медикаменты и памперсы.
В основном это детки с заболеваниями из неблагополучных семей или из детдомов.
Возраст разный . От 1.5 года до 11 лет.
В основном им нужна любовь и теплота. Одной фразой- без слез не обойтись.
Всем кто принял участие низкий поклон и Спаси Господи!

 

 

 


 
Неділя 30-та після П'ятидесятниці, перед Різдвом Христовим, святих отців

31 грудня 2017 року, в храмі свтт. Михаїла Київського Божественну літургію очолив настоятель храму прот. Роман Барановський в співслужінні кліриків храму. Після прочитання Святого Євангелія о. Роман звернувся до численних парафіян із словом проповіді пояснюючи воскресне читання (Мф. 1, 1-25)."Святий Іван Золотоустий ставить таке запитання: “Чому викладено родовід святого Йосифа, що не був батьком Христа?… Звідки ми знаємо, що Христос походить від Давида, коли не знаємо предків Марії, що породила його…” (Бесіда 1 на Матфея). У переліку осіб чоловічої статі родоводу знаходимо кількох осіб жіночої статі. До всього цього, наприклад, Руфа була моавитянкою, чужоземкою. А Раав була навіть блудницею, потім згадано жінку Урії, від котрої Давид незаконно народив Соломона. Були й добрі жінки, про котрих можна було згадати, але євангеліст промовчав про них, окрім того, не згадав про трьох царів. Апостол Матфей згадує про Давида та Авраама як про предків Ісуса Христа, а до всього цього ставить на перше місце Давида. Що Марія була з дому Давида, ми довідуємося зі сповіщення ангела, котрий прийшов “до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому”. Також і закон велів брати жінку тільки зі свого коліна, тим більше, коли дізнаємося про Йосифа, що він був праведним чоловіком, тому дотримувався приписаних законів. У юдеїв не було прийнято подавати родоводу по жіночій лінії, тому знаходимо тільки родовід Йосифа, обручника Марії. Зі сказаного вище довідуємося, що Марія та Йосиф походили із роду Давидового. Крім того, пізніше читаємо у Святому Писанні, що Ісуса Христа називають сином Давида, значить, це було загальним переконанням народу, інакше його так не називали б, а заперечували б. Про Ісуса як сина Давида, а не сина Авраама згадано тому, що Давид був ближчий у часі до народження Ісуса та більше за всіх інших залишився в народній пам’яті за своє знатніше царювання від інших попередників і царів. Можна сказати, що перелічені патріархи не були найкращими людьми, вони падали в гріхи, але євангеліст згадує про них у своєму Євангелії. Чому? – Щоб засоромити юдеїв, котрі хвалилися своїми предками, бо багато патріархів також народилося від рабинь. Тому для Бога не йдеться про те, хто від кого народився, а про те, яке життя провадить ця чи інша особа. Отже, про згаданих вище жінок, одна з яких чужоземка, а інша – блудниця, а також про нечесне життя патріархів євангеліст пише для того, аби показати, що Господь прийшов на світ знищити гріхи. Тому нам не треба хвалитися кимось, ані нашими добрими ділами, а все залишити Богові, котрий знає наше серце і спроможний нагородити нас. Матфей розпочинає родовід Ісуса від Авраама до Давида, потім від Давида до Вавилонського переселення, однак не згадує про переселення до Єгипту. Чому? Тому що переселення до Єгипту було давніше й добровільне, про що менше пам’яталися; а вавилонське було ближче в часі, і юдеї пішли туди за свої гріхи. Від переселення перелічено осіб до Йосифа, чоловіка Марії, від котрої народився Христос. Отож бачимо, що, показуючи земний рід Спасителя, євангеліст демонструє, що в ньому були люди праведні і грішні. Однак знаємо, що після вчиненого гріха прабатьки каялися, тобто визнавали свої гріхи перед Богом. Нехай ці добрі приклади будуть для нас школою покаяння для відповідної зустрічі новонароженого Спасителя"- підсумував священик.

За богослужінням було піднесено сугубу молитву за мир в Україні. Після прочитання заамвонної молитви за традицією було освячено коливо та окроплені святою водою присутні. Насамкінець батюшка привітав усіх із святою неділею та прийдешнім новим роком та побажав усім Божої допомоги.

 
Богослужіня в неділю 29-ту після П'ятидесятниці, святих праотців

24 грудня 2017 року в неділю 29-ту після П'ятидесятниці та день пам'яті святих праотців в головному лікарняному храмі столиці на честь святителя Михаїла першого митрополита Київського Божественну Літургію очолив настоятель храму прот. Роман Барановський. Післяя прочитання Євангелія батюшка звернувся до пастви із словом проповіді, пояснивши воскресне Євангеліє (Лк. 14, 16-24).

Сьогоднішнє євангельське читання завершується дуже страшними словами: "Багато покликаних, але мало вибраних". Господь, Який створив світ для того, щоб поділитися з ним вічною, Божественної радістю, зустрічається в цьому світі з холодним відмовою; Він закликає всіх - але вибір залежить від нас; Він усіх створив любов'ю для радості і вічного життя - але ми повинні відповісти на любов любов'ю і увійти в радість, яку нам пропонує Господь. І картина з сьогоднішнього Євангелії проста і так точно описує всі стани нашої душі, всі причини, за якими нам немає часу на Бога, до вічності немає інтересу. Господь приготував бенкет віри, бенкет вічності, бенкет любові, і посилає Він за тими, яких Він давно попередив, що буде такий бенкет і щоб були готові до нього. Один відповідає: я купив клаптик землі, мені треба його оглянути, мені потрібно опанувати ним; адже земля - моя батьківщина; на землі я народився, на землі живу, в землю ж ляжу кістьми, як мені не подбати про те, щоб хоч якийсь клаптик цієї землі був мій? Небо - Боже, а земля нехай буде моя... Хіба ми не так чинимо, хіба і ми не намагаємося вкоренитися на землі так, щоб вже ніщо нас не похитнуло, так забезпечити себе землею і на землі? І думаємо, що ось-ось забезпечимо себе; що прийде час, коли все земне буде зроблено, і тоді буде час подумати про Бога. Але тут ми чуємо і другий приклад, який нам дає Господь: Він направив Своїх слуг до інших запрошених, а ті відповіли: ми купили п'ять пар волів, нам треба їх випробувати, - у нас є завдання на землі, у нас є робота, ми не можемо залишатися без діла; мало належати землі - треба принести плід, треба за собою залишити слід. Нам ніколи бенкетувати в Царстві Божому, воно занадто рано приходить зі своїм закликом до вічного життя, до споглядання Бога, до радості взаємної любові, - треба на землі щось ще закінчити... А коли все буде зроблено, коли залишаться для Бога тільки жалюгідні залишки людського розуму, тіла, сил, здібностей, тоді нехай те, що залишиться від землі, Він Собі бере; але зараз справа йде про землю - рідний, своєї, яка плід приносить, на якій треба залишити вічний слід: неначе щось залишиться від нас через одне-друге десятиліття після нашої смерті!І до третіх посилає Господь, і ці Йому відповідають: в наше життя увійшла земна любов; я одружився, - невже мені відриватися від цієї любові, щоб вступити в царство іншої любові?.. Так, небесна любов просторіша, глибше охоплює всіх; але я не хочу цієї всеосяжної любові, я хочу особистої ласки, я хочу одну людину любити так, щоб ніхто і ніщо на землі не значило б стільки, скільки значить для мене ця людина. Мені ніколи тепер вступати в вічні чертоги: там любов безмежна, всеосяжна, вічна, Божа, - а тут любов за масштабом мого людського серця: залиш мене, Господи, насолодитися моєї земної любов'ю, і коли нічого більше не залишиться, тоді прийми мене у палати твоєї любові...І ми так чинимо: на землі ми знаходимо собі таку невідкладну працю, що для Божого діла, для життя з Богом часу немає. І ми таку любов знаходимо собі на землі, що до Божої любові немає діла. "Ось прийде смерть - тоді встигнемо": це та ж відповідь на Божу любов. Христос каже: Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас... Все дам, любов дам: зустрінетеся ви, люди Божий, лицем до лиця, - не так, як на землі, мрячно один одного бачачи, не розуміючи один одного, дивуючись, ранячи один іншого. Встанете в Царстві Божому - і все буде прозоро: і розуміння розуму, і ведення серця, і прагнення волі, і любов: все буде, як кришталь, прозоро... А ми відповідаємо: Ні, Господи, на це буде свій час: дай вичерпати землю, на якій ми живемо... І черпаємо, і живемо, і закінчується тим, що за словом Божим у Старому Завіті, давши нам все, що вона тільки могла дати, земля назад бере все, що вона сама дала і що Господь дав: ти земля, і в землю повернешся... І тоді куплене поле виявляється могильним полем, тоді праця, яка нас відірвала від Бога, від живих відносин з людьми, від живих відносин з Богом, розсіюється навіть і в пам'яті людей; тоді земна любов, яка здавалася так велика, представляється нам, коли ми встанемо у вічності, вузькою тюремної келією... Але заради всього цього ми сказали Богу: Ні! Чи не Тебе, Господи, - ми хочемо пережити землю, працю, земну любов до кінця!..

Мало обраних не тому, що Бог суворо вибирає, не тому, що Він мало кого знаходить гідним Себе, а тому, що мало хто знаходить Бога гідним того, щоб поступитися клаптиком землі, годиною праці, миттю ласки... Багато покликаних, - все ми покликані: хто ж з нас відгукнеться? Досить на любов відповісти любов'ю, щоб увійти в бенкет вічності, в життя. Невже ми не відповімо на Божу любов одним словом: Люблю Тебе, Господи!.

За богослужінням було піднесено сугубу молитву за мир в Україні. Після прочитання заамвонної молитви традиційно було освячено коливо та окроплені святою водою присутні після чого о. Роман розповів парафіянам про важливість священицького служіння, привітав усіх із воскресним днем та благословив усіх.


 
  • «
  •  << 
  •  < 
  •  1 
  •  2 
  •  3 
  •  4 
  •  5 
  •  6 
  •  7 
  •  8 
  •  9 
  •  10 
  •  > 
  •  >> 
  • »


Страница 1 из 57