hram
icona
banner-afon-2

Объявления

БРАТИЯ И СЕСТРЫ
В Храме свт. Михаила
принимаются записки
О здравии и упокоении
для поминовения на
Святых Местах
ГРЕЦИИ, АФОНА и Израиля

+

БРАТИЯ И СЕСТРЫ

Сестры милосердия на честь преподобномученницы Елизаветы и инокини Варвары окормляют православную общину на честь великомученницы Анастасии в Черниговской исправительной женской колонии. Просим принять участие в помощи нуждающимся! Нужны средства гигиены и продукты питания!

Контактный тел. : 096-994-50-03  сес.Татьяна.

Наши реквизиты: № 26001052623824, МФО 320649,код 38970217

Подписка

НА НОВОСТИ:
В БИБЛИОТЕКУ:

Радимо

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Монастыри и храмы Киева

Введенский монастырь

Баннер
<p><a href="/http://www.vvedenskiy.com.ua" target="_blank"><img src="/http://vvedenskiy.com.ua/images/banners/vvedenskiy_baner_1.jpg" border="0" alt="Введенский монастырь" width="170" height="60" /></a></p>

Сейчас на сайте

На даний момент 253 гостей на сайті
Главная Храми Благочиння Храм Святителя Миколая біля Йорданського джерела
Храм святителя Миколая біля Йорданського джерела

Храм святителя Миколая біля Йорданського джерела при Подільсько-Мінському міжрайонному психоневрологічному диспансері

Знаходиться за адресою: 04080, м. Київ, вул, Фрунзе, 47.

Контактні телефони:
+38 (098) 481-19-60.

Як доїхати: від станції метро «Контрактова площа» - трамваї 11,12,19 до зупинки «Вулиця Заводська».

Престольне свято:
свт. Миколая (пам. 9 / 22 травня, 6 / 19 грудня).

Особлива традиція:
в храмі читається акафіст святителю Миколі щочетверга о 17.00, діє сестринство.

Святині храму: частка мощей свт. Миколая.

Люди, які приходять у храми при лікарнях, шукають ліки, але ліки не тільки для зцілення тіла, але і для прояснення душі. А що робити якщо хвора саме душа? Це питання особливо актуально стоїть у храмах при лікарнях для душевнохворих людей або тих, хто страждає психоневрологічними розладами. У таких випадках перед священиками храму стоїть ще більш глибоке завдання: допомогти не тільки людям з недугами, але і їх родичам, сім'ї. Як говорить настоятель храму святителя Миколи біля Йорданського джерела: «на жаль, часто такі хвороби бувають незворотні і людині потрібно навчитися жити з цим, як і оточуючим. І велике чудо, коли прийшовши до церкви люди починають розуміти як співіснувати з такою хворобою, мислити духовними православними категоріями. Також, один з наших парафіян - православний лікар - не раз помічав поліпшення здоров'я хворих прямо на очах після того, як вони випивали склянку води з Йорданського джерела при храмі: вони втрачали агресію, нездорову енергійність і починали слухати лікаря. Звичайно, максимальний ефект дасть тільки комплексний підхід до одужання: сповідь, причастя, соборування, але хоч невеликі поліпшення - це вже диво для близьких і рідних хворого ».

Саме такі завдання стоять перед батьком Ярославом - настоятелем церкви святителя Миколая біля Йорданського джерела. Храму, з великою і цікавою історією, яка бере свій початок ще з часів Київської Русі, а саме з 11 століття. Обстеження цих місць Київської експедицією АН СРСР в 1947 р. підтвердило існування фундаментів давньоруського храму. Раніше, це був монастир, в якому брала постриг мати Феодосія Печерського. У 1240 р. під час облоги Києва монголо-татарським ярмом кам'яний храм був зруйнований. Пізніше, храм відроджувався за допомогою Кирилівського монастиря. У ньому було два дерев'яних храми. Головний храм - на честь святителя Миколая Чудотворця. Другим був трапезний храм на честь великомученика Дмитра Солунського.

Перша письмова згадка храму як «Йорданського» датується 1530 роком після чуда, яке сталося в ньому. Паломник - киянин відвідував святу Палестину, коли молився в річці Йордан, у воду з руки випав кухлик, він його не зміг знайти і повернувся додому. В давнину кожна людина мала з собою посуд (срібні ложки, вилки, коновки), як засіб дезінфекції з іменним знаком власника. У Києві, через деякий час після його повернення з Палестини, коли він набирав воду з Йорданського джерела відром, в ньому верянін знайшов ківш, який втратив тоді під час паломництва за багато тисяч кілометрів. І тому храм почали називати Ніколо-Йорданський. У 1712 р. в Йорданський храм були переведені черниці Іоанно-Богословського монастиря, який знаходився на Старокиївській горі. Пізніше вони зайняли місцевість поряд - за Йорданським монастирем та їх розділяли тільки огорожа і струмок. У 1787 р. монастирі були зменшені, монахинь перевезли в іншу місцевість і Ніколо-Йорданський храм став парафіяльним.

У 1930 році його закрили і зробили архів, а в 1935 - був указ знести всі культові споруди і багато храмів були зруйновані, в тому числі Ніколо-Йорданський монастир. На його фундаментах була побудована школа, в якій у роки Великої Вітчизняної Війни був фашистський концтабір для радянських військовополонених. Сьогодні тут адміністративна будівля Київської нотної фабрики. Іншу будівлю зайняв Подільсько-Мінський міжрайонний психоневрологічний диспансер.

Відродження церкви почалося в наш час з благословення митрополита Володимира, яким курирував отець Роман Барановський. Він надавав усіляку матеріальну і духовну допомогу разом з сестрами. І до цих пір окормляє їх, адже він поклав початок відродженню храмів. Перші молебни стали відбуватися з благословення отця Романа у 2002 році, а 19 грудня 2004 відслужили першу літургію і без перерви служать до сьогодні. Повністю все було створено зусиллями парафіян, сестер милосердя та добрих вірян. З малих жертв простих людей.

Також зараз на території Миколо-Йорданської церкви будується перший в Києві храм із закритою купіллю для занурення. Поки люди просто приходять і вмиваються святою водою або обливаються нею, адже вона дуже благодатна. Після відкриття купелі, можна буде занурюватися повністю.

Розклад: Храм відкритий щодня: 9.00 - 20.00.

Богослужіння.

Вечірнє: субота - 17.00.

Літургія: неділя - 8.00.

Акафіст свт. Миколі з водосвяттям: четвер - 17.00,

Молебни - 13.00.

Настоятель:
ієрей Ярослав Соловецький родом з Чернігівської області, здобув освіту в Київській духовній академії, яку закінчив в 2003 році. Після чого прийшов на послух в храм святителя Михаїла першого митрополита київського при Жовтневій лікарні. Був рекомендований до отримання дияконського сану, з часом священицького і відправлений до Ніколо-Йорданського храму для відновлення в ньому церковного життя. У висновку хочеться навести його слова: «Щоб люди правильно ставилися до хвороби і користувалися Таїнствами Церкви, священикам лікарняних храмів необхідно вести бесіди з хворими, їх родичами, тоді, з волі Божої, відбуватимуться поліпшення».